Тема. «Що в імені мені твоєму…»

Тема.   «Що в імені мені твоєму…»

Мета. Збагатити знання учнів про походження їхніх імен; виховувати глибокі почуття любові до дотепного українського слова, рідного краю, батьків, свого роду, прищеплювати високі гуманістичні принципи; сприяти розвитку творчих здібностей школярів і бажання берегти свою національну культуру, красу і неповторність рідної мови, примножувати родинні традиції.

      ОБЛАДНАННЯ. «Портретна галерея видатних людей – носіїв імен».

                                   Словник імен класу

Чоловічі: Богдан, Віталій, Віктор, Володимир, Іван, Михайло, Олексій, Петро, Юрій.

Жіночі: Алла, Валентина, Галина, Марія, Наталія, Тетяна.

      Читець (із запаленою свічкою в руках). В руках маленький вогник б''ється,

                                                                    Такий тендітний, а не згаса –

                                                                    Наш посвіт давній, наш посвіт вічний –

                                                                    Народу нашого душа.

                                                                    Горів століттями в хатині,

                                                                    Усю родину зігрівав.

                                                                    Він не лише дідам світився –

                                                                    Він і для нас тепло тримав.

                                                                    З віків далеких –як пам'ять роду

                                                                    Маленький вогник іде до нас.

                                                                    Лише зігріємо любов'ю,

                                                                    Щоб не погас, щоб не погас.

                                                                    Мій вогнику, мій посвіте, предвічне!

                                                                    Світи мені. Завжди світи,

                                                                    Любов до рідного святого                                                                                                                                 .                                                                   В душі моїй не погаси.

      Ведучий 1. Отой маленький, тремтливий вогник – то невмируща душа народу, тоненька ниточка, що єднає людей, їхні серця, покоління. І поки горить той вогник у людських серцях, поки в людей є любов до рідної землі й своєї історії, до тих пір народ буде народом, а не просто населенням.

     Ведучий 2. Кожне людське покоління залишає після себе слід на Землі. Наші предки залишили нам не тільки борону та плуг, а й передали скарб своєї душі: влучне прислів'я, веселу приповідку, мудру казку, хвилюючу легенду, ніжну пісню, добрий звичай.

      Читець. Приходить людина до цього світу

                       Хто його відає звідки?

                       Приходить із плачем і криком,

                       Від несподіваного прозріння –

                       Сліпить сонячне світло,

                       Чавить земне притяжіння.

                       Буває, що хтось і звикне,

                       А хтось і ні, 

                       Та кожного тут чекають наприкінці,

                       Завчасно запалені Вищим

                       Печальні вогні –

                       Кому світла свічка,

                       А кому і чорне кострище.

      Ведучий 1. Коли людина приходить у цей світ, вона не тільки без одягу, а й без імені. І батьки або оточуючі називають її. Адже ім'я має велика значення в житті кожного з нас, воно супроводить все і всіх, мов вірний друг. Воно міцно й нерозривно переплелося з безліччю справ людського буття. 

      Ведучий 2. А відгадайте-но, що я таке?

                           Всі хочуть, як народиться дитина.

                           Щоб я було красиве і дзвінке,

                           Бо носить все життя мене людина.

      Ведучий 1. У світі одне, але всім потрібне – так визначила вагу людського наймення народна мудрість.

      Вчитель. Дитині дають ім'я батьки. Воно вирізняє людину з-поміж інших людей, супроводжує     її у щасті й журі, у життєвих випробуваннях. Ім'я з'єднує нас із батьківською хатою, рідною мовою і культурою, минулим і прийдешнім, з багатьма народами світу, з поезією слова. Ймення окремих людей зливаються в симфонію краси, несуть у світи відлуння вічності.

      Ведучий 1. У кожному імені людини вкарбовано часточку історії народу. Тут сліди давніх епох, мрій і сподівань народу, його творча снага, господарські і культурні зв'язки.

      Ведучий 2. Люди вірили в магічну силу імені. Воно, на їх думку, приносило силу й славу, щастя й успіх, хворобу й смерть.

       Вчитель. А зараз попробує пояснити походження імен нашого класу.

БОГДАН. Слов'яни – особливо східні й західні - ім'я Богдан, яке вчені вважають калькою грецького наймення Теодотос, мають у вжитку з давніх-давен. Серед українців воно стало особливо популярним із часів Богдана Хмельницького. Зміст цього імені ясний і зрозумілий: Богом даний, подарований.

ВІКТОР. Народилось це ім'я в далекій римській землі. Його першоосновою є латинське слово вікторіа – перемога. У Давньому Римі слово віктор найчастіше можна було почути в тріумфальні дні повернення з битви знаменитих полководців – переможців. Усі римляни зустрічали їх тоді радісними вигуками: «Аве, віктор!» - «Ми вітаємо тебе, переможцю!»

ВІТАЛІЙ. Не один із нас дивується, коли почує, що ім'я Віталій і слово вітамін та навіть одна із стародавніх синонімічних назв горезвісного самогону оковита – що всі ці слова – родичі. А тим часом це справді так. Чому? Та тому, що в основі цих слів лежить латинське слово віта, тобто життя. Віталій Кличко – знаменитий боксер.

ВОЛОДИМИР. У найменні, вважають учені, зрослося два корені: Волод- (від володіти) та мир(мир або світ). Ім'я це надзвичайно популярне й приємне на слух. Його носили й київські князі Володимир Святославич та Володимир Мономах, і письменники Короленко та Сосюра.

ІВАН. Іван Котляревський, Янка Купала, Ованес Туманян, Ян Кохановський, Хан Смуул, Йоганн Вольфганг Гете, Жан-Жак Руссо, Джон Ґолсуорсі, Джованні Боккаччо – що спільного є між усіма цими письменниками? Виявляється, ім'я. якби імена всіх їх узяти й зукраїнізувати – кожний із цих майстрів слова став би звичайним Іваном. Походить від іудейського Іоганаан, що у вільному перекладі Іо(Ягве,бог): божа милість, благодать, дарунок.

МИХАЙЛО. Ім'я народилось із вислову: мі-ка-ель, що перекладається як: хто може зрівнятися з Богом. Цю фразу вигукнув один із архангелів. На Україні ім'я дещо здеформувалось, відійшло від свого початкового першовзірця. Михайло Коцюбинський – знаменитий укр.письменник.

ОЛЕКСІЙ. Основою імені стало грецьке слово алексо – захищаю(а також: охороняю, відбиваю (напад), запобігаю якомусь лихові). Українці утворили від цього імені свою оригінальну відміну – Олекса.

ПЕТРО. Майже в усіх народів Європи зустрічається це ім'я. Воно є родичем грецьких слів петреа(скеля), петрос(камінь). А також назви відомої рослини – петрушки. Від цього імені народилася й гарна пісенна назва нічка-петрівочка.

ЮРІЙ. Своїм походженням ім'я завдячує грецькому слову, що в перекладі укр.мовою означає хлібороб, або, певніше, той, хто обробляє землю, орач. Прославлено це ім'я першим космонавтом Юрієм Гагаріним.

АЛЛА. Значення й походження імені можливо від давньоарабскої богині дощу Аллат, жіноча паралель Аллаха. Слово в перекладі означає “ця богиня”. Можливо також, що ім’я це має протоарійске коріння. Так, серед найбільш древніх божеств на Кавказі збереглися назви двох богинь долі – Алла й Белла, чию могутність іноді ставили вище могутності верховного Бога.

         Яскрава, гарна і зваблива

         Непереможена ніким.

         І енергійна, і смілива,

         Й пурпурна мрія навіки.

        Якщо б Господь мені дозволив

        Іменувати все на світі,

        Я б Аллою назвав би поле,

        Чи незбагненне море квітів. 

ВАЛЕНТИНА. В основі наймення лежить латинське слово валентніс(здоровий, сильний, міцний). Валентина – буквально: донька здорованя. Популярним стало після того, як з'явилася перша жінка-космонавт Валентина Терешкова.

            Пригортається ніжною хвилею

            І звучить, ніби вальс – Валентина!

            І тоді нам стає зрозумілою

            Мудрість віку й наївність дитини.

            І художником ще не написано

            Ту єдину у світі картину.

            Де розгадана чи заколисана

            Таємниця твоя, Валентино!

ГАЛИНА. Одне з найпоширеніших укр. жіночих імен. Родовід цього популярного імені досить неясний і заплутаний. Одні лінгвісти вказують як на одну із гілок його родоводу на ім'я дочки морського володаря Персея, міфічної нереїди Галини( у перекладі з грецької це слово означає: тиша, спокій, безвітряна погода(на морі). Інші доводять, що ім'я походить від латинського імені галлі(курка). Українська форма імені, можливо, народилася й під впливом давньослов'янського слова, що має таку ж основу, що й назва пташки – галка (в перекладі – чорна).

                  Як оксамитна ніжність ночі,

                  Звучить ім'я твоє, Галино.

                  М'яка, замріяна, урочиста,

                  Як пісня, що над степом лине.

                   В нім лагідність, і воля,

                   І жодних рис наполовину,

                   Всього сповна, всього доволі,

                   Всього, що у житті первинне!

МАРІЯ. Місцем народження цього імені є теж земля Іудея. В основі імені лежить давньосемітське слово маріам, що перекладається по-різному: і як «бунт, протидія, опір, обурення», і як «гіркота» або й «вищість, піднесеність, перевага». Це ім'я самої Богородиці.

                 Це ім'я, як причастя, дається дитині в колисці.

                 Щедрість духу вирує в нім знову і знов.

                 Як краплини роси на зелено-різленому листі,

                 Марія, Маруся, як материнська любов.

ТАМАРА. До нас домандрувала ця назва через латинські, романські країни у вигляді слова тамарикс. Це слово і лягло в основу запозиченого нами від грузинів жіночого імені Тамара(тамарикс, інколи неточно – пальма). Це ім'я носила грузинська цариця.

           Тамара звучить і гордо, і по-царськи,

           Немов панує над уся й усим.

           Як водограй вирує ніагарський,

           Невтомний дух і неповторність в нім.

ТЕТЯНА. Родовід цього імені вельми заплутаний. Одні ведуть його од назви сабинського царя – Татіус чи грецького слова татто(встановлювати, визначати або призначати), інші перекладають його, як засновниця, володарка(міста, краю).

            Тетяна, мов та в золоті царівна,

            В ній мужність та вірність свята,

            І споконвічна жага вогняна

            До подвигів ратних та жага до життя.

            Царівна-лебідь з моря вирина, засліплюючи вродою до болю.

            Життя в тісних пульсує стременах,

            Кохання й вірність. Відданість і воля.

НАТАЛЯ. Рід свій Наталка виводить із далекої Римської імперії. Наталіс по-латинському означає «належний до дня народження, народжений», а в опредмеченій формі – навіть геній.

Спопуляризував на Україні це ім'я автор «Енеїди» та «Наталки Полтавки» Іван Котляревський.

                Наталка, Наталі,

               Щось від джерельної води,

               А щось від сонця і повітря…

               Наталка, Ната, Наталі…

               І врешті, все-таки, Наталя,

               Натхнення, простори і далі,

               І лагідний спів солов'я!

      Ведучий 1. Ім'я стало найвірнішим другом людини. Воно міцно і нерозривно переплелось з безліччю справ людського буття. 

      Ведучий 2. У безконечному ряді живих істот людина наділена одним незвичайним правом: вона, тільки вона, має привілей вибирати наймення – собі, дітям своїм, усьому навколишньому, містам, селам, звірам, рослинам, планетам, часточкам атома.

      Ведучий 1. І тільки людина має таку здатність, як сміх і посмішка.

                         «Мікрофон» - «Ціна посмішки»

-                                       Нічого не коштує, але багато дає.

-                                       Збагачує тих, кому вона призначена, не збіднюючи при цьому тих, хто її дарує.

-                                       Триває мить, а в пам'яті залишається інколи на все життя.

-                                       Ніхто не багатий настільки, щоб обійтись без неї, і нема такого бідняка, котрий не став би від неї багатшим.

-                                       Створює щастя в домі, породжує атмосферу доброзичливості в ділових стосунках і служить паролем для друзів.

-                                       Відпочинок для втомлених, денне світло для тих, хто занепав духом, сонячний промінь для засмучених, найкращі природні ліки від неприємностей.

-                                       Її не можна купити, не можна випросити, не можна позичити, не можна вкрасти, оскільки вона сама по собі ні для чого не придатна, поки її не віддали.

-                                       Ніхто не потребує посмішки так, як ті, у кого вже нічого не залишилося, що можна було б віддати.

             Отже, посміхайтесь!

        Вчитель. Пригадайте дитячу пісеньку, яка найкраще передає призначення посмішки.

 Від усмішки хмарний день ясніш,                                                                                                                     Від усмішки засія веселка в небі…

 Поділись усмішкою щедріш,

 І вона не раз повернеться до тебе.

     Приспів:

                   І тоді хмарок склика

                   В танець музика дзвінка

                   І на скрипці коник грає найніжніше…

                   Із блакитного струмка починається ріка,

                   Ну а дружба починається з усмішки.

Від усмішки сонячної вмить

Найсумніший дощик плакать перестане,

Сонний ліс ураз загомонить

І заплеще, мов долоньками, листками.

            Приспів:

Від усмішки  йде до всіх тепло –

До слона і навіть до малої мишки…

То нехай, щоб добре всім було,

Ніби лампочки, вмикаються усмішки!

          Приспів:

                     

       

    Ведучий 2. Усі ми має загальне ім'я – людина. І які ми є – добрі чи злі – залежить від кожного з нас. І наші справи, наші вчинки визначають славу чи ганьбу нашого власного імені.

 Читець. Як можна людині по квітах ходити?

              Як можна топтати живе і прекрасне?

              Як можна добро у житті не любити?

              Як можна радіти, любов коли гасне?

              Як можна сімейне гніздо не любить?

              Як можна образить дитину?

              Як можна забути, що ймення тобі

              Людина?..Ти чуєш? – Людина!..

   Вчитель. Григорій Сковорода закликав: «Люди, будьте людяними! Це ваш перший обов'язок. Будьте такими для всіх станів, для всіх вікових категорій, для всього, що людині не чуже». Це звернення філософа залишається актуальним і сьогодні.  Давайте жити так, щоб наші імена залишились в пам'яті прийдешніх поколінь, щоб наші діти й внуки відчували гордість і передавали їх своїм нащадкам.

                     Література

Глинський Іван. Твоє ім'я – твій друг. – К.: «Веселка», 1985

«Ваша величність -  Жінка!» - Все для вчителя  // №4, 2002